Роз’яснення щодо дії галузевих (міжгалузевих) угод в сфері житлово-комунального господарства

Галузеві (міжгалузеві) угоди – це колективні угоди, які укладаються на основі законодавства між репрезентативними на галузевому рівні стороною роботодавців та стороною працівників, з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин (ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

СТОРОНИ ГАЛУЗЕВИХ (МІЖГАЛУЗЕВИХ) УГОД

ПРЕДМЕТОМ галузевих (міжгалузевих) угод ( ст. 8 Закону України Про колективні договори і угоди») є серед іншого:

• галузеві норми оплати праці, тарифна сітка відповідно до кваліфікації, видів та специфіки робіт, окремих професійних груп і категорій працівників галузі, міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті;
• галузеві норми праці (чисельності, часу, обслуговування, тощо)
• встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості;

Положеннями галузевих (міжгалузевих) угод встановлюються мінімально допустимі галузеві гарантії з організації та оплати праці, вищі за державні гарантії (встановлені законодавством, мінімальна З/П та інші гарантії визначені законодавством про працю) та гарантії визначені Генеральною угодою.

ЧОМУ В ГАЛУЗІ 3 (три) РІЗНІ ГАЛУЗЕВИХ УГОДИ?

Наразі законодавство не обмежує кількість репрезентативних об’єднань організацій роботодавців та профспілок, а відтак ними можуть укладатись різні галузеві (міжгалузеві) угоди. На тепер в галузі ЖКГ діючими є 3 галузеві (міжгалузеві) угоди (номери повідомної реєстрації №7, 57, 26). Законодавство також не визначає, які види економічної діяльності згідно КВЕД відносяться до тієї чи іншої галузі. Роботодавець самостійно вирішує до якої з угод він приєднується (надає повноваження стороні роботодавців на представництво своїх інтересів). Законодавство також не забороняє роботодавцю приєднання до 2 і більше галузевих угод (як приклад, виробничі підприємства, для яких надання комунальних послуг не є основним видом діяльності).

Така система є цілком виправданою – угоди мають суттєво різні гарантії оплати праці, і як показує практика підприємства обласних центрів і підприємства малих міст та селищ обирають різні угоди, які більшою мірою відповідають їхнім можливостям.

ДІЯ ГАЛУЗЕВИХ УГОД

Обов’язок дотримання норм та гарантій галузевих (міжгалузевих) угод поширюється лише на роботодавців, які перебувають в сфері дії сторони роботодавців угоди (ст. 9 Закону України «про колективні договори і угоди»).

Якщо роботодавець приєднався до дії галузевої (міжгалузевої) угоди, згідно положень зазначеної статті Закону її гарантії поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Укладення підприємствами (тобто роботодавцями) галузевих угод здійснюється через членство у репрезентативному об’єднанні організацій роботодавців відповідно до положень п. 5 частини другої ст. 13 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права та гарантії їх діяльності" (далі – Закон) та ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди". Законодавство не містить жодних інших механізмів приєднання роботодавців до дії галузевих (міжгалузевих) угод.

Сторона роботодавців відповідно до повноважень визначених Законом здійснює облік роботодавців, які надали стороні повноваження на укладення в їх інтересах колективних угод на галузевому рівні (перебувають в сфері дії сторони). Реєстри суб’єктів соціального діалогу на галузевому рівні (ЄРССД) оприлюднюються на офіційному сайті сторони роботодавців fru-gkh.com та документально підтверджуються Витягом з реєстру. Роз’яснення Мінсоцполітики України.

Галузеві угоди не є регуляторними (нормативними) актами, не реєструються Мінюстом - це угоди. Тобто обов’язки за такими угодами поширюється лише на сторони та їх суб’єктів, які надали їм повноваження на представництво їх інтересів в порядку передбаченому законодавством. Згідно основних принципів колективних переговорів, як складової частини соціального діалогу, є добровільність та незалежність сторін в питаннях приєднання до тих чи інших колективних угод (ст. 3 ЗУ «Про соціальний діалог в Україні»).

Нові норми законодавства, які передбачають можливість визначення сторонами інших механізмів поширення норм угод на підприємства, вступають в силу лише після закінчення воєнного стану.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» норми та гарантії галузевих угод є обов’язковими для врахування в колективному договорі підприємства. Проте, ст. 14 цього Закону встановлено, що на термін не більш ніж 6 (шість) місяців підприємство може на період подолання фінансових труднощів застосовувати норми нижчі, ніж передбачено галузевою угодою. Зауважимо, що чинне законодавство не визначає терміну «фінансові труднощі», тому такий стан підприємства може бути обґрунтовано зафіксовано внутрішнім документом підприємства.

Звертаємо увагу, що галузеві (міжгалузеві) угоди мають пряму, безпосередню дію (ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди». Це означає, що навіть якщо норми колективного договору не були приведені но мінімальних норм та гарантій галузевої угоди, працівники мають всі права вимагати дотримання таких гарантій роботодавцем, який приєднався до дії такої угоди.

ТЕРМІН ДІЇ ГАЛУЗЕВИХ УГОД

Згідно ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» галузеві угоди діють і після закінчення їх строку зазначеного в угоді до того часу, поки сторони не укладуть нову або не переглянуть чинну.

ТЛУМАЧЕННЯ, РОЗ’ЯСНЕННЯ ТА ПОРЯДКИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ГАЛУЗЕВИХ (МІЖГАЛУЗЕВИХ) УГОД.

Щодо порядків застосування норм галузевих (міжгалузевих) угод.

Згідно положень частини другої ст. 5, 19 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднань, прав та гарантії їх діяльності», а також ст. 15 Закону України «Про колективні договори і угоди» до повноважень репрезентативної сторони роботодавців галузі віднесено, зокрема:

• здійснення контролю та забезпечення виконання норм угод роботодавцями;
• координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за колективними угодами.

На підставі зазначених повноважень стороною роботодавців затверджуються порядки застосування норм галузевих (міжгалузевих) угод, які є обов’язковими для виконання роботодавцями, які перебувають в сфері дії об’єднання.

В разі порушення прав та законних інтересів суб’єктів сторони роботодавців, зокрема з питань, що стосуються організації та оплати праці, Федерація звертається від свого імені до контролюючих, правоохоронних та судових органів.

Відповідно до ст. 5, 19 та 20 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права та гарантії їх діяльності» до повноважень виключно сторони роботодавців відноситься здійснення координації та контролю діяльності роботодавців у виконанні їх зобов’язань за галузевою угодою. Статтею 7 цього Закону прямо заборонено втручання сторони органів державної влади та сторони найманих працівників у статутну діяльність сторони роботодавців (зокрема це стосується будь яких роз’яснень, тлумачень положень галузевих угод адресованих роботодавцям).

Намагання окремих органів влади або професійних спілок координувати діяльність роботодавців щодо виконання ними норм галузевих угод (в т.ч. надсилати листи з роз’ясненнями тощо) - є прямим порушенням законодавства в частині втручання у виконання повноважень сторони роботодавців, перевищенням службових повноважень, за що чинним законодавством передбачається дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

При цьому, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також звертаємо увагу, що надання роз’яснень щодо законодавства України про соціальний діалог та з питань укладення та виконання колективних угод не належить до повноважень Міністерства інфраструктури України. Такі повноваження до 2019 року були виключною компетенцією Міністерства соціальної політики України (пп. 103 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України), та з 05 грудня 2019 року на законодавчому рівні були передані Міністерству економіки України (п. 1, п. 3, пп. 1, пп. 293 п.4 Положення про Міністерство економіки України).

Принагідно зазначаємо, що Міністерство інфраструктури України, як сторона органів державної влади галузевих угод, представляє інтереси лише роботодавців державної форми власності, які перебувають в його безпосередньому управлінні (зокрема з питань організації та оплати праці), а в сфері дії профспілкової сторони знаходяться виключно її члени – фізичні особи, наймані працівники.

ЧИ МАЮТЬ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ВИМАГАТИ ВІД РОБОТОДАВЦЯ ПРИЄДНАННЯ АБО ДОТРИМАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПЕВНОЇ ГАЛУЗЕВОЇ (МІЖГАЛУЗЕВОЇ) УГОДИ?

Колективні угоди не є нормативно-правовими (регуляторними) актами (не реєструються в Мінюсті) і не поширюються на невизначене коло суб’єктів господарювання. Це – угоди зі спеціальним статусом визначеним законодавством України про колективні переговори і угоди.

Колективні угоди є обов’язковими згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» виключно для роботодавців, які перебувають в сфері дії відповідної сторони роботодавців такої угоди (ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Згідно основних принципів соціального діалогу роботодавці виключно на добровільних засадах та незалежно від інших сторін соціального діалогу (профспілкової сторони та сторони органів виконавчої влади) можуть прийняти рішення про приєднання (підписання) до тієї чи іншої галузевої (міжгалузевої) угоди (ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні»).

Згідно положень пункту 5 частини другої статті 13 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання та права і гарантії їх діяльності» роботодавці набувають обов’язків в сфері соціально-трудових відносин, що регулюються колективними угодами, через членство в об’єднанні організацій роботодавців, яке визнано репрезентативним для ведення колективних переговорів на галузевому рівні у відповідній сфері економічної діяльності, яке уклало або приєдналось до дії відповідної галузевої (міжгалузевої) угоди.

Законодавство не містить жодних інших способів або порядків приєднання роботодавця до дії тієї чи іншої колективної угоди.

Якщо роботодавець не підписував жодну з галузевих (міжгалузевих) угод, обов’язковими для нього є виключно державні гарантії оплати праці встановлені законодавством.