КП "Відродження" Вакулівської сільської ради
Добрий день. Основний вид діяльності нашого підприємства - водопостачання. Тариф на водопостачання затверджує наш засновник - місцева сільська рада. На сьогодні тариф затверджено в розмірі менше економічно обгрунтованого. Сільська рада затвердила програму та порядок з відшкодування різниці в тарифах. В порядку визначено, що кошти компенсації можуть бути використано для оплати покупної води, електроенергії, покриття витрат з ремонту та технічного обслуговування водопровідної мережі, при цьому нам відмовляють у використанні коштів для виплати заробітної плати та податків , оплати лабораторних послуг з контролю якості води без обгрунтування своєї позиції, лише посилаючись, на те, що такої норми немає в законодавстві. Як нам обгрунтовано відстояти свою позицію?

Добрий день.

Ситуація, яку ви описуєте, є типовою для комунальних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, коли тариф затверджено нижче економічно обґрунтованого рівня, а орган місцевого самоврядування обмежує напрямки використання компенсації.

Надаємо структуровану правову позицію, яку можна використати для аргументації.

Правова основа:

• Закон України «Про житлово-комунальні послуги»
• Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
• ЗаконуУкраїни «Про питну воду та питне водопостачання»
• Порядки формування тарифів (КМУ)

Якщо орган місцевого самоврядування встановлює тариф нижчий за економічно обґрунтований, він зобов’язаний відшкодувати різницю.

Тут важливо зазначити, що закон говорить про відшкодування різниці в тарифах, а не про компенсацію окремих статей витрат.

Тобто предмет компенсації — це фінансовий результат (дефіцит доходу), а не перелік дозволених платежів.

Якщо зарплата, податки та лабораторні дослідження включені до розрахунку тарифу (а вони обов’язково включаються), то вони є складовою економічно обґрунтованої собівартості.

Отже, компенсація різниці логічно і юридично покриває всі ці складові.

Посилання на те, що «немає норми, яка дозволяє виплату зарплати з компенсації» — є юридично некоректним з таких причин:

• закон не встановлює вичерпного переліку напрямків використання. Ні в одному нормативному акті немає заборони використовувати компенсацію на оплату праці чи податків;
• Компенсація – це відшкодування втрат підприємства.

Якщо різниця в тарифах не покриває зарплату та податки, підприємство стає:

• збитковим,
• неплатоспроможним,
• з боргами по ЄСВ та ПДФО,
• з порушенням трудового законодавства.

Орган місцевого самоврядування не має права створювати умови для:

• виникнення заборгованості із зарплати,
• порушення податкового законодавства,
• порушення вимог щодо якості питної води.

Крім того, контроль якості води є обов’язковим відповідно до:

• санітарного законодавства,
• вимог до питної води,
• умов ліцензування (якщо є).

Без лабораторних досліджень підприємство не має права подавати воду споживачам. Тобто це не факультативні витрати, а обов’язкові виробничі витрати.

Радимо звернутись письмово до органу місцевого самоврядування, при цьому свою позиції Ви можете аргументувати тим, що компенсація різниці в тарифах має на меті покриття всіх витрат, включених до економічно обґрунтованого тарифу. Обмеження напрямків використання коштів призводить до неможливості виконання підприємством обов’язків щодо:

• виплати заробітної плати,
• сплати податків та ЄСВ,
• забезпечення обов’язкового лабораторного контролю якості води.

Такі обмеження фактично нівелюють сам механізм компенсації та суперечать суті законодавства про житлово-комунальні послуги.

Якщо відмова триває, можливі кроки:

1. Письмовий запит із вимогою надати нормативне обґрунтування відмови до якого додати

• Висновок про економічне обґрунтування тарифу
• Підготувати розшифровку структури економічно обґрунтованого тарифу.
• Показати, що зарплата, податки і лабораторія входять до розрахунку.
• Довести, що без їх фінансування підприємство не може надавати послугу.

2. Звернення до:
   • Державної аудиторської служби,
   • Мінрегіону,
   • суду (господарська юрисдикція).

Судова практика переважно підтримує позицію, що компенсація має покривати повну різницю, а не окремі витрати.