Відпустка в період воєнного стану

На період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Основоположні права громадян, пов’язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Стаття 43 передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Статтею 44 встановлено, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів .
Порівняно із мирним часом, нині працівники мають значно звужений перелік трудових прав, але все ще залишаються трудові гарантії, які не можуть бути порушені.
У період воєнного часу роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпустки, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, за винятком відпустки у зв’язку з вагітністю та відпустки для догляду за дитиною.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлені відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону України “Про відпустки”).
Частина 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 передбачає, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України “Про відпустки”.
У роз’ясненні Міністерства економіки щодо трудових відносин на період воєнного часу йдеться про те, що законодавством про працю не передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця. Оформлення відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25, 26 Закону України “Про відпустки”, є правом, а не обов’язком працівника. Таким чином, роботодавець не може надати відпустку без збереження заробітної плати за своїм бажанням.
Згідно із роз’ясненням, якщо у зв’язку з воєнними діями підприємство не може функціонувати або якщо неможлива робота частини структурних підрозділів або організація роботи окремих працівників – роботодавцю необхідно оформлювати простій.
Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі оголошення простою на підприємстві, установі, організації оплата праці здійснюється на умовах, визначених колективним договором або організаційно-розпорядчим актом роботодавця, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України.
Але виплати можуть бути призупинені у разі, якщо підприємство не має змоги здійснювати діяльність внаслідок ведення бойових дій чи інших обставин, які мають непереборну силу. У такому випадку роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці.