Консультація: щодо використання трудового договору з нефіксованим робочим часом

Прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості" (законопроект № 5161) (далі - "Закон № 5161"), який серед широкого загалу отримав назву закон про фрілансерів.
Цим законом вводиться новий вид трудового договору - трудовий договір з нефіксованим робочим часом, який зможе використовуватися роботодавцями у випадках, коли у них виникає потреба у залученні працівників на нерегулярній основі для виконання тих чи інших робіт, які носять непостійний, але повторюваний характер, що характерно для фрілансу.
На яких умовах виконується та оплачується робота працівника за трудовим договором з нефіксованим робочим часом?

Законом № 5161 визначено, що трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи, обов'язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої таким трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи, однак це не означає, що роботодавець може у будь-який момент звернутися до працівника і вимагати негайного виконання роботи, в якій виникла необхідність. Для того, щоб попередити такі випадки, законодавець передбачив, що у трудовому договорі, укладеному на умовах нефіксованого робочого часу, сторони мають визначити:

спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов'язків;

спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;

інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

При цьому, кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень. Тобто, для працівника на умовах нефіксованого робочого часу по суті забезпечуються такі ж вимоги щодо тривалості робочого часу і часу відпочинку, як і для працівника за звичайним трудовим договором.

Відповідно, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або працівнику було повідомлено про наявність роботи з порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором, передбачено право працівника відмовитися від виконання запропонованої роботи у такому випадку. Також працівник має право відмовитися від виконання роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов'язків.

Отже, виконання працівником роботи на умовах нефіксованого робочого часу здійснюється на таких умовах:

(1) роботодавець повідомляє працівника про необхідність виконання певної роботи, її тривалість та строки виконання у межах базових днів та годин з дотриманням способу та строку повідомлення, визначеного у трудовому договорі;

(2) сторони за необхідності узгоджують інші умови виконання роботи, ніж ті, що були запропоновані роботодавцем;

(3) працівник повідомляє роботодавця про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у спосіб та строки, визначені у трудовому договорі.

При цьому, з метою дотримання інтересів роботодавця законодавцем було передбачено, що працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану відмову виконати роботу у базові дні та години.

Також важливо, що оплата роботи на користь працівника здійснюється за фактично відпрацьований час.

Як має оформлюватися трудовий договір з нефіксованим робочим часом?

По-перше, трудовий договір з нефіксованим робочим часом в обов'язковому порядку укладається у письмовій формі, тобто видачі наказу про прийняття працівника на роботу на умовах нефіксованого робочого часу недостатньо.

По-друге, як ми вже зазначали вище, у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом сторони обов'язково мають визначити способи та строки повідомлення один одного про необхідність виконання роботи, готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання, базові години та дні, в які від працівника може вимагатися виконання роботи. 

Також слід пам'ятати, що в одного роботодавця не може перевищувати 10 % від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець, а для роботодавців, які використовують працю менше ніж 10 працівників - не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.