412
Касаційна інстанція поставила процесуальні гарантії сторін вище за швидкість вирішення спорів про комунальні борги. Для підприємств ЖКГ це означає нові ризики: відтепер такі справи можуть перерости у тривалий процес із дослідженням якості послуг, технічного стану мереж та обґрунтованості нарахувань, що безпосередньо впливає на фінансову стабільність всієї галузі.
Гроші проти претензій: спочатку – заплати!
Спір, який дійшов аж до Верховного суду, розпочався ще в грудні 2024 року. Саме тоді комунальне підприємство «Броваритепловодоенергія» звернулося до Броварського міськрайонного суду з позовною заявою в межах справи №361/12236/24 .
Суть первісних вимог підприємства була стандартною: стягнути заборгованість за послуги з постачання теплової енергії. Період, за який формувався цей борг, охоплював майже три роки: з грудня-2021 до листопада-2024 року. А загальна сума претензій теплопостачальника становила 14605,80 грн.
Позивач наполягав на тому, що відповідачка є споживачем цілого комплексу послуг: централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, а також технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем. Оскільки зобов'язання щодо своєчасної оплати ігнорувалися, підприємство вимагало примусового стягнення зазначених коштів.
У свою чергу, боржниця подала зустрічну позовну заяву. Вона просила суд – примусово припинити дії підприємства щодо подальшого нарахування аналогічної заборгованості до моменту вирішення спору по суті.
Крім фінансових питань, зустрічний позов містив ще й технічні претензії. Боржниця хотіла зобов'язати теплопостачальника – замовити проведення повноцінної експертної оцінки поточного котлового обладнання автономної системи теплопостачання будинку. Цю процедуру мала виконати організація з чинною ліцензією для обладнання марки «Viessmann». Наступною вимогою було забезпечення якісного та повноцінного ремонту котлового обладнання індивідуального теплового пункту (ІТП) та повне відновлення працездатності автономної системи.
Також боржниця висунула регуляторну вимогу: зобов'язати підприємство звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕ), із заявою – про встановлення окремого, індивідуального тарифу на тепло для житлового будинку, який має автономну систему. Фінальним акордом зустрічного позову стала ще одна вимога – зробити повний перерахунок плати за тепло з листопада 2021 року на основі тарифів, встановлених чинним законодавством.
Розглянувши такий об'ємний пакет претензій, Броварський міськрайонний суд (ухвалою від 26 червня 2025 року) повністю відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви. Згодом Київський апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін.
Судові рішення були продиктовано прагматичним підходом: зберегти швидкість процесу та не ускладнювати стягнення коштів. Суди керувалися класичною логікою: факт споживання послуги зафіксовано, борг наявний, а технічні негаразди будинку не звільняють від обов'язку платити. Тобто, потрібно діяти за принципом: спершу заплати, а потім судися окремо через свої претензії.
На думку судів нижчих інстанцій, позов про стягнення боргу та зустрічні вимоги споживачки мають різні предмети доказування: одночасне дослідження таких полярних питань є нераціональним, оскільки призведе до призначення тривалих інженерних експертиз, витребування регуляторних документів, а отже – до невиправданого затягування розгляду справи, яку треба вирішувати у спрощеному порядку.
Новий фронт у війні за комуналку
Судові суперечки проходили на фоні взаємних претензій: підприємство звинувачувало боржницю у несплаті грошей, а вона підприємство – у хронічному невиконанні обов'язків щодо утримання обладнання «Viessmann» та незаконному формуванні тарифної сітки.
Черговий етап спору розпочався у грудні 2025 року, коли боржниця через свого представника звернулася до Верховного Суду. Головний аргумент захисту: підстави щодо сплати первісного позову і зустрічних вимог напряму випливають з одного джерела –договору про надання житлово-комунальних послуг.
Водночас КП «Броваритепловодоенергія» не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу. Така пасивність вплинула на перебіг касаційного провадження, адже Верховний суд був позбавлений можливості врахувати аргументи та заперечення підприємства. Відсутність відзиву означало фактичну згоду з доводами боржниці, що послабило процесуальну позицію КП «Броваритепловодоенергія» та призвело до негативних наслідків для нього.
Проаналізувавши надані матеріали, Верховний суд повністю задовольнив вимоги боржниці: скасував ухвалу Броварського міськрайонного суду та постанову Київського апеляційного суду, а справу повернув до суду першої інстанції – для продовження розгляду.
Як випливає з постанови ВС, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на прямий взаємозв'язок цифр і вимог. Споживачка оскаржувала правомірність нарахувань за той самий період, за який підприємство вимагало стягнення заборгованості (що свідчило про безпосередній зв'язок обох спорів).
Своїм рішенням Верховний суд підтвердив позицію боржниці: не плачу лише тому, що надані послуги не мають належної якості. Касаційна інстанція виходила з того, що неналежна якість наданих послуг та спірність тарифоутворення можуть впливати на обсяги боргових зобов’язань.
По суті, колегія суддів ВС змінила правила стягнення боргів у сфері ЖКГ, поставивши процедуру вище за несплату коштів за надані послуги. У даному спорі касаційна інстанція стала на бік боржниці, легітимізувавши її право – захищатися у той самий спосіб і в тому самому процесі, в якому від неї вимагають гроші.
Борг vs аудит підприємства?!
Що ж буде з боргом за надані послуги? Відправивши матеріали справи до першої інстанції, Верховний суд запустив новий тривалий процес «з нуля», але вже за зовсім іншими правилами, вкрай обтяжливими для комунальників.
Броварський міськрайонний суд зобов'язаний об'єднати всі матеріали в один процес і прийняти зустрічний позов боржниці. Нараховані для сплати кошти (14605,80 грн) «заморожені» на невизначений термін. Гроші зависли в повітрі, а підприємство отримало касовий розрив і перспективу виснажливої судової війни.
Перша судова інстанція буде змушена зануритися в інженерні нетрі: доведеться з'ясовувати, чи дійсно німецькі котли «Viessmann» в індивідуальному тепловому пункті будинку були зламані, чи надавало підприємство якісне тепло протягом цих трьох років і чи законно взагалі нараховувалися тарифи. Вирішення цих питань триватиме місяцями, а то й роками.
Верховний Суд озброїв усіх боржників потужним інструментом для процесуального шантажу та затягування процесів. Тепер будь-який споживач, отримавши позов навіть на незначну суму, може повністю паралізувати стягнення, подавши зустрічні вимоги про ремонт котельні, перевірку лічильників чи повірку якості води.
Стратегія швидких судових наказів або спрощених проваджень щодо злісних неплатників наражається на ризики тривалого затягування таких справ. Оскільки Верховний Суд зобов'язав приймати такі складні зустрічні позови до спільного розгляду, тривалість процесів зросте в рази. Борги, які потрібно швидко стягнути зі споживачів, зависнуть у судах на роки – через призначення експертиз котлів, систем автоматики, перевірки ліцензій тощо.
Якщо раніше ключовим було довести факт несплати, то тепер результат значною мірою залежатиме від того, наскільки переконливо підприємство зможе підтвердити повний цикл надання послуги: від технічного забезпечення до відповідності тарифів регуляторним вимогам. Це змінює логіку судового захисту, перетворюючи його з фінансового спору на техніко-правовий аналіз діяльності підприємства.
У такій ситуації вихід для підприємств ЖКГ лише один – кардинальне посилення досудової роботи. Необхідно максимально врегулювати спори на етапі претензій, укладати договори реструктуризації та оперативно реагувати на скарги мешканців щодо якості тепло- чи водопостачання, щоб у них не було зачіпок для зустрічних позовних вимог.
Просте посилання на наявність боргу більше не гарантує успіху у суді. Підприємства мають бути готовими до комплексної перевірки всієї системи нарахувань, включаючи технічні та нормативні аспекти.
Комунальним підприємствам треба припинити практику ігнорування процесуальних дій споживачів у судах вищих інстанцій. Залишення касаційної скарги без відзиву, як це відбулося у згаданій справі, є неприпустимою розкішшю в сучасних умовах. Відсутність чіткої, аргументованої позиції підприємства ЖКГ у Верховному Суді лише полегшує формування прецедентів, які потім б'ють по всій галузі…
Валентин Ковальський,
юрист
08.06.2026
